Чарівна Італія

Програма концерту:
Джованні Баттіста Перґолезі — Дует зі «Stabat Mater»

Алессандро Марчелло — Adagio / «Адажіо» з Концерту для гобоя з оркестром

Антоніо Вівальді — Соната мі мінор для віолончелі та клавесина № 5

Джузеппе Верді — Балада Герцога з опери «Ріголетто»

Джоаккіно Россіні — Арія Дездемони з опери «Отелло»

Ґаетано Доніцетті — Арія Лінди з опери «Лінда ді Шамуні»

Фридерик Шопен — Варіації для флейти та фортепіано на тему з опери Россіні

Джакомо Пуччіні — Арія Каварадоссі з опери «Тоска»

Луїджі Боккеріні — «Менует»

Франческо Паоло Тості — «Ridonami la calma!…» / «Поверни мені мій спокій»

Луїджі Ардіті — «Il bacio» / «Поцілунок»

Ніно Рота — «A Time for Us» / «Час для нас» з к/ф «Ромео та Джульєтта»

Ернесто Де Куртіс — «Non ti scordar di me» / «Не забувай про мене»

Луїджі Денца — «Funiculì, funiculà» / «Фунікулер»

Виконавці:
Іванна Пліш /сопрано/

Тетяна Гавриленко /мецо-сопрано/

Сергій Андрощук /тенор/

Іван Кучер /віолончель/

Тамара Рой /флейта/ 

Катерина Баженова /фортепіано/

Уся музика цього вечора повʼязана з людським диханням. Італійська мелодія народжена голосом, і навіть тоді, коли її грає віолончель, флейта чи фортепіано, вона поводиться як спів: набирає повітря, тримає довгу ноту, м'яко опускається наприкінці фрази. Інструменти тут переймають манеру людського голосу.

За один вечір ця мелодія встигає змінити кілька домівок. Вона починається там, де музика служила молитві й скорботі, переходить у театр, де стає дією і характером, виходить у салон і на вулицю, до відкритого вікна над лігурійським узбережжям, і зрештою потрапляє в кіно, не втрачаючи при цьому своєї впізнаваної природи. 

Італійці ніколи не соромилися почуттів. Горе тут звучить на повний голос, радість не шукає виправдань, ніжність не ховається за іронією. У цій прямоті головна принада вечора: музика говорить те, що має на увазі, і говорить це красиво.

Голоси й інструменти чергуються, і програма поступово світлішає — від стриманості й тиші перших сторінок до пісні, яку впізнають з перших тактів. Наприкінці Італія стає тим, чим вона живе в загальній уяві: сонце, море, вечір, коли співають усі.

Концерт Національного будинку музики