Кольорові | Брунатний & Смарагдовий

Програма концерту:
Френк Брідж — «Чотири п'єси» для віолончелі та фортепіано

Френк Брідж — «Meditation» / «Медитація» для віолончелі та фортепіано

Джеральд Фінці — «Five Bagatelles» / «П'ять багателей» для кларнета та фортепіано, Op. 23

Алек Темплтон — «Pocket Size Sonata» / «Кишенькова соната» № 1 для кларнета та фортепіано

Едуард Елґар — «Song of Autumn» / «Осіння пісня»

Едуард Елґар — «Rondel» / «Рондель», Op. 16 № 3

Ральф Воан-Вільямс — «The Sky Above the Roof» / «Небо над дахом»

Ральф Воан-Вільямс — «Silent Noon» / «Тихий полудень» з циклу «The House of Life» / «Дім життя»

Бенджамін Бріттен (обробка) — «How Sweet the Answer Echo Makes» / «Як солодко озивається Луна»

Бенджамін Бріттен (обробка) — «The Trees They Grow So High» / «Високо ростуть дерева»

Роджер Квілтер — «Come Away, Death» / «Прийди, смерте» з циклу «Три пісні на слова Шекспіра», Op. 6 № 1

Роджер Квілтер — «Now Sleeps the Crimson Petal» / «Спить багряна пелюстка», Op. 3 № 2

Виконавці:
Владислава Павлович /сопрано/

Денис Сагіров /тенор/

Іван Кучер /віолончель/

Олег Мороз /кларнет/

Тетяна Войтех /фортепіано/

Джеральд Фінці писав музику й вирощував яблука. Разом із родиною він виплекав у своєму саду близько чотирьохсот сортів і врятував від зникнення кілька старих англійських яблунь. Ральф Воан-Вільямс жартував, що забуті сорти яблук його друг відроджував майже з тим самим запалом, що й забутих англійських композиторів. Схоже, «англійський стиль» у музиці виростав приблизно так само: повільно, з любов'ю до старого і з терпінням садівника. Якщо в цього стилю є кольори, то це кольори саду, смарагдовий і брунатний.

Смарагдовий — це дощові луки, туманні ліси, королівські сади й безкраї пасовища, плющ на стінах і густий мох. Він глибокий і трохи таємничий. Брунатний — це спокій англійського села, стара цегла будинків, черепиця на дахах, сувора земля. Це ще й пасторальні мотиви та балади, які століттями співали в цих краях. Він теплий і затишний. Брунатне на смарагдовому — одне з найелегантніших поєднань, які знає природа.

Кожен із цих кольорів має безліч відтінків, і програма вечора складається з них. Старовинні народні балади звучать в обробках Бенджаміна Бріттена. Френк Брідж, його вчитель, представлений п'єсами для віолончелі. Роджер Квілтер створив музику на тексти Шекспіра й Теннісона, Елґар написав осінню пісню. У «Тихому полудні» Воан-Вільямса двоє закоханих лежать у високій траві літнього дня. Найнесподіванішу барву додає «Кишенькова соната» Алека Темплтона. Він був незрячим від народження піаністом з Уельсу, зробив кар'єру на американському радіо, а частини своєї сонати назвав «Імпровізація», «Модальний блюз» і «У ритмі».

Англійські композитори рідко поспішали ламати традицію, і саме вірність старому склалася в упізнаваний стиль. З цих відтінків складається одне полотно: Англія старовинна, сувора, горда, таємнича і дуже сентиментальна.