Максим Коломієць. Концерт для скрипки

Вечір камерної музики розпочинається твором, у якому звучить уся повнота романтичного почуття. Langsamer Satz Антона Веберна – це рідкісна можливість почути раннього Веберна, ще закоханого у красу тональної гармонії та відвертість мелодичного висловлювання. Музика дихає ніжністю, тремтливою схвильованістю та світлим сумом, відкриваючи зовсім інший бік майбутнього авангардиста.

Київська прем'єра «The Valley of Seven Suns» Максима Коломійця занурює слухача у зовсім інший звуковий світ – загадковий, вібруючий, сповнений прихованої сили. Твір, який, за його словами, є променем надії та оптимізму для всіх нас у ці надскладні часи, був написаний спеціально для Андрія Павлова (скрипка) та Устима Жука (альт), і сьогодні є унікальна можливість почути його у виконанні цих музикантів. Солюючі скрипка й альт ведуть напружений діалог на тлі густої, мерехтливої фактури струнного оркестру. Це музика, яка тримає в постійному очікуванні: у ній є і медитативне завмирання, і раптові спалахи звучності, і тонке балансування між тишею та емоційним зривом.

Фінальним акордом вечора стане Дивертисмент для струнного оркестру Бели Бартока. Це твір приголомшливої внутрішньої енергії та драматичних контрастів. Крайні частини захоплюють стрімким, майже диким ритмічним натиском і стихійною радістю руху. Натомість центральна повільна частина вражає своєю похмурою глибиною – це музика майже фізично відчутної тривоги, болю та гнітючої самотності, написана напередодні Другої світової війни. Барток створює звукове полотно надзвичайної сили впливу, де вишукана неокласична форма наповнюється неприборканим темпераментом і щемливою експресією середини ХХ століття.