Бах. Вівальді

Програма концерту:
- Йоганн Себастьян Бах — Erbarme dich, mein Gott / «Помилуй мене, Боже мій» зі «Страстей за Матвієм», BWV 244

- Йоганн Себастьян Бах — Largo ma non tanto з Концерту для двох скрипок ре мінор, BWV 1043

- Йоганн Себастьян Бах — Polonaise, Menuet, Badinerie з Оркестрової сюїти № 2 сі мінор, BWV 1067

- Йоганн Себастьян Бах — Арія  з Оркестрової сюїти № 3 ре мажор, BWV 1068

- Йоганн Себастьян Бах — Schafe können sicher weiden / «Вівці можуть пастися спокійно» з Кантати BWV 208

- Антоніо Вівальді (Бенедетто Марчелло) — Adagio з Концерту для гобоя з оркестром

- Антоніо Вівальді — Un certo non so che / «Щось, певно, проходить повз мене»

- Антоніо Вівальді — Соната соль мінор для флейти та клавесина

- Антоніо Вівальді — Vedrò con mio diletto / «Коли кохану я побачу» з опери Giustino

- Антоніо Вівальді — L’Inverno / «Зима» з циклу «Пори року»

- Антоніо Вівальді — Laudamus te / «Славимо Тебе» з ораторії Gloria

Виконавці:
- Назарій Пилатюк /скрипка/

- Тамара Рой /флейта/

- Іванна Пліш /сопрано/

- Тетяна Гавриленко /мецо-сопрано/

- Катерина Баженова /фортепіано/

Ця концертна програма поєднує музику двох майстрів європейського бароко — Йоганна Себастьяна Баха та Антоніо Вівальді, композиторів, які ніколи не зустрічалися особисто, але перебували у постійному творчому діалозі. Бах глибоко вивчав італійський стиль, зокрема концерти Вівальді, переймаючи їхню ясність форми, ритмічну енергію та принцип драматургічного контрасту. Водночас він наповнював ці моделі властивою німецькій традиції духовною зосередженістю і поліфонічною глибиною.

У програмі цей взаємозв’язок простежується особливо виразно: музика Баха звучить як внутрішній монолог, як роздуми про віру, порядок і гармонію світу, тоді як Вівальді представляє бароко з його театральністю, рухом і яскравою образністю. Разом ці два погляди формують цілісну картину епохи, у якій духовне й світське, молитва і сцена, інтелект і емоція існують у природній єдності.

Простір Андріївської церкви стає природним середовищем для цієї музики. Барокова архітектура храму резонує з її ритмами й пропорціями, підсилюючи відчуття вертикалі, світла і духовної перспективи.