Цей фільм є дещо незвичним для Анджея Вайди. Лірична історія кохання, здавалося б, не зовсім вписується у контекст творчості режисера. Адже події відбуваються не на тлі війни чи інших історичних перипетій. Але, як не дивно, саме цю картину піддавали нищівній критиці.
«Герой стрічки – молодий лікар, який любить еластичні шкарпетки, хороші цигарки, має магнітофон, яким записує свої розмови з дівчатами, а його єдиною пристрасть – гра на ударних у джазовому колективі Кшиштофа Комеди – виявився небезпечнішим, ніж навіть Армія Крайова» – згадував Анджей Вайда.
Квартира молодого лікаря – це пуста нора з різноманітними трофеями та портретом Ейнштейна. Випадково у музичному клубі він зустрічає дівчину. Більше про неї нічого не відомо. Пара проводить ніч разом, захоплюючись любовною грою і самими собою. Якщо дівчина програє, то віддасться хлопцю. Цинізм і розгнуздана поведінка – це маска, під якою приховані нормальні людські почуття чи хоча б туга за ними.