Ерендіра не хоче вмирати

Максим Голенко – відомий український режисер. Його вистави схожі на голлівудський бойовик – сповнені екшену та епатажу. Тож «Ерендіра не хоче вмирати» обіцяє бути повною краси, чесності та драйву з дрібкою українського вогню!Як змінюються людські цінності, коли опиняються за межами країн першого світу?Журналіст, збираючи матеріал для репортажу, натикається на історію 14-річної Ерендіри та її бабці, за сумісництвом відомої вдови контрабандиста. Їхній будинок знищила пожежа. І найкращим виходом з ситуації, як вирішує бабуся, буде продати цноту власної онучки. Двісті двадцять песо і тушонка – ось її ціна. Бабця планує розпоряджатись честю онуки, допоки та не розрахується з боргом, проте, схоже, що сума погашення, обіцяє дівчинці довічне рабство.Історія майстерно розвивається у жорстко політичний трагіфарс в руках режисера. Кожен образ перетворюється на символ.
До того ж, у виставі хитро переплітаються карнавальність з політсатирою, раціональне з ірраціональним, а гротеск з реальністю. Тоді стає важко повірити, що десь у світі це все ще може бути дійсністю…Максим Голенко, режисер: “Я завжди отримую задоволення, коли історія, яку беру до постановки потрапляє в глядача, коли він розуміє, що це про нього, про тут і зараз. Переживає все разом з героями. Я хочу створити виставу максимально драйвову та жорстку за своєю думкою. Глядача має розривати на шматки, щоб він не розумів куди подітись – сміятись чи плакати, чи тікати з глядацької зали».