Коли цвіте папороть

Яскравою подією в музичному житті України стала постановка у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької фольк-опери-балету «Коли цвіте папороть» Євгена Станковича. Виставу, яка кожен раз проходила при аншлагах, подивилися понад двадцять тисяч глядачів різних міст України й зарубіжжя. І цікавість до неї все зростає.

Особливою є сценічна історія цього твору. Його генеральна репетиція відбулася, а прапрем’єрі, призначеній на жовтень 1978 року, здійснитися не судилося — через заборону високої компартійної номенклатури, якій спектакль здався надто авангардним, новаторським, надто українським.

За сорок років свого існування фольк-опера-балет «Коли цвіте папороть» не мала свого повного сценічного втілення. Її відродили у Львові, де, власне, й народжувався задум її творців — однодумців Є.Станковича. Вистава вражає масштабністю постановки, сміливими феєричними режисерськими ходами, новаторським підходом до зображення минулого українського народу: його язичницьких коренів, що полягали у глибокому й тісному єднанні з природою, та його героїчної боротьби за волю — від часів козаччини до Майдану.

Талановита команда постановників (режисер — народний артист України Василь Вовкун, сценограф — народний художник України Тадей Риндзак, художник костюмів Ганна Іпатьєва, хормейстер — лауреат всеукраїнського конкурсу Василь Коваль, балетмейстери — заслужений артист України Сергій Наєнко і лауреат міжнародного конкурсу Артем Шошин, художник світла і світлових ефектів — заслужений працівник культури України Дмитро Ципердюк) утверджують складний і захоплюючий шлях поєднання авангардних, фольклорних та народно-символістських музично-сценічних технологій, нове розуміння сутності зрілого неофольклористичного мислення.

Феєрична фольк-опера-балет «Коли цвіте папороть» Є.Станковича відкрила потужний проект Львівського національного театру імені Соломії Крушельницької — «Український прорив»