Незламна Україна

4 роки, 48 місяців, 1461 день, 35 064 години, 126 230 400-401-402 секунди… Саме стільки часу минуло з ранку, який змінив долю нашої країни – і наші долі. Якщо ж рахувати дні з початку АТО та ООС, яка її продовжила – це 4337 дні – спротиву, випробування і віри.
Національна філармонія України долучається до комплексу заходів, приурочених до роковин героїчного супротиву військовій агресії росії виконанням концертної програми, що містить знакові твори: Симфонію № 3 («Героїчну)» Людвіга ван Бетховена, «Україна. Музика війни» Євгена Станковича та Magnificat на тексти Кароля Войтили Якова Губанова. Це не лише музика абстрактної війни («Героїчну» Симфонію Бетховен спочатку присвятив Наполеону, проте згодом переосмислив її як величний епос про героїчну боротьбу, страждання та тріумф). Осердям вечора є музика свідка війни – визначного українського композитора Євгена Станковича. Його масштабний твір «Україна. Музика війни» для симфонічного оркестру і хору (2023 рік) – це музика болю за тисячами загиблих і надії на перемогу. За словами керманича «ДУМКИ» Євгена Савчука, це «маніфест про героїчну боротьбу українців за свободу і незалежність. Це присвята бійцям ЗСУ, які зараз мужньо воюють з російським окупантами. Це реквієм за тисячами загиблих через повномасштабну війну, розв’язану московитами. Це біль і сльози по закатованих. Це впевненість, що Україна переможе супостата».
Потужним завершенням вечора стане Magnificat на тексти Кароля Войтили (Святого Іоанна Павла ІІ) українського композитора Якова Губанова. Поетичний текст виконує хор хлопчиків, висхідна мелодійна лінія якого символізує живий міст між Землею та Небом; це дорога небесних дзвонів, яка завершується образом відкриття Небесних Воріт.
Ми віримо в те, що ці чисті дитячі голоси почують наші діти, наші воїни-герої, тисячі невинних жертв війни, які знаходяться вже за цими воротами. І нехай пророчими стануть слова Святого Іоанна Павла ІІ, якими він звернувся до українців на завершення його візиту у 2001 році: «Нехай Господь дасть мир тобі, український народе…»
І – його ствердне і вічне: «Не бійтесь».