Проста симфонія

Програма вечору відкриває перед нам три двері в абсолютно різні музичні світи: за першими чути бешкетний сміх, за другими — затамований подих, за третіми — моторошне підземне шарудіння.

Дев’ятнадцятирічний Бенджамін Бріттен знайшов у батьківському домі свої шкільні зошити й склав із них «Просту симфонію». Твір сповнений юнацької енергії. Смички відставлено в сторону. Струнні користають з пружного піцикато з чистим, майже дитячим захватом.

Валентин Сильвестров у «Чотирьох постлюдіях» зупиняє суєту й примушує слухати саму тишу. Його фортепіано й струнні грають настільки прозоро, що звук буквально розчиняється в повітрі, а слухачі завмирають починаючи чути власний пульс.

Одразу після цього Олександр Родін у п’єсі «After reading Lovecraft’s» розриває спокій меланхолійного стану. Спираючись на моторошну міфологію Говарда Лавкрафта, він змушує інструменти вищати, шепотіти й видавати низький гул, ніби сам древній Ктулху тягне за нами свої щупальці.

Київський камерний оркестр під орудою Сергія Голубничого та піаністка Анна Поліщук запрошують мандрувати разом з ними крізь цей гостросюжетний маршрут.