EN
UA
About the show
Шедеври музики бароко
Юрій Шутко флейта
1. Невідомий автор XVI ст. – Варіації на тему балади «Зелені рукави». Редакція Ю. Шутка.
2. Жозеф Боден де Буамортьє – Сюїта № 2, Соль-мажор у 5-ти частинах:
1. Прелюдія.
2. Бурре.
3. Мюзет.
4. Жига.
5. Рігодон І, Рігодон ІІ.
3. Й. С. Бах – Партита ля-мінор BWV 1013 у 4-х частинах:
1. Алеманда.
2. Куранта.
3. Сарабанда.
4. Бурре.
4. Г. Ф. Телеман – Фантазія № 2, ля-мінор.
5. Г. Ф. Телеман – Фантазія № 3, сі-мінор.
6. К. Ф. Е. Бах – Соната ля-мінор H.562 ; Wq.132 у 3-х частинах:
1. Poco Adagio.
2. Allegro.
3. Allegro.
У середньовіччі флейта була надзвичайно популярним музичним інструментом, на якому грали навіть короновані особи. Зокрема, Генріх VIII був відомий не тільки своїми шістьма дружинами і вмінням їх позбуватися, серед іншого він умів грати на флейті.
«Зелені рукави» (англ. Greensleeves) — одна з популярних англійських народних пісень, відома з XVI століття. Двічі згадується Вільямом Шекспіром.
Про походження пісні відомо небагато. Мелодія, написана анонімним композитором XVI століття, стала основою для численних варіацій. Написання тексту балади часто приписують англійському королю Генріху VIII, який нібито адресував ці вірші своїй коханій, імовірно Анні Болейн, що стала другою дружиною Генріха. Вона не піддалася спробам короля спокусити її, і ця відмова відображена в словах пісні.
Величезну популярність флейта отримала в XVII—XVIII століттях при королівських дворах Європи.
Французький композитор Жозеф Боден де Буамортьє першим з французьких композиторів використовував форму італійського концерту, створивши 6 концертів для п'яти флейт. Він же почав писати концерти для інструменту соло — віолончелі, альта, фагота, але надавав перевагу флейті. В концерті прозвучить його знаменита сюїта № 2 для солюючої флейти з вишуканими частинами у формі популярних в той час при королівському дворі танців.
Для флейти великий Йоганн Себастьян Бах створив сольний твір – «Партиту» ля-мінор, що складається з чотирьох старовинних танців – Алеманди, Куранти, Сарабанди й Бурре.
В ті часи барокова флейта була дерев’яною і складалася із трьох-чотирьох різних частин із вирізьбленими на них отворами. Попри це, «Партита» Баха являє собою надскладний твір, який дозволяє виконавцю представити публіці всю свою майстерність: швидке чергування пальців, великі «стрибки» при обмеженому часі для взяття дихання тощо. Водночас тонка і прониклива музика вимагає від виконавця рафінованого відчуття стилю та смаку.
Таку любов до цього інструменту перейняв і його найталановитіший син – Карл Філіпп Еммануїл. Свою сонату ля-мінор, яка прозвучить в концерті, він присвятив прусському королеві Фрідріху Великому, котрий був вправним флейтистом. Слухачі також почують другу та третю фантазію Георга Філіппа Телемана – великого німецького композитора, а ще хресного батька Карла Філіппа Еммануїла Баха, з його знаменитого циклу «12 фантазій».
Родзинкою флейтового концерта з вишуканою сольною програмою стане оригінальна музикознавча розповідь виконавця - кандидата мистецтвознавства, флейтиста – Юрія Шутка про історію старовинної музики та таємниці створення визначних творів для флейти в епоху бароко великими композиторами минулого.
