Серенади для струнних

Програма концерту:
- Карл Райнеке — Серенада для струнних, op. 242
- Йозеф Сук — Серенада для струнних, op. 6

Виконавці:
Liatoshynskyi Capella: Orchestra

У цій програмі звучать дві струнні серенади — жанр, що в другій половині ХІХ століття пережив нове зацікавлення. Камерний склад, ясна фактура, уважність до мелодії робили серенаду зручною формою для музики, зверненої до слухача без зайвої урочистості. Вона часто виникала з бажання писати для струнних «чисто», дозволяючи інструментам говорити природною мовою співучості.

Серенада Карла Райнеке з’явилася наприкінці його життя. У ній відчувається досвід композитора, який довгі роки працював у Ляйпцигу як диригент, педагог і знавець класичної традиції. Райнеке був учителем багатьох музикантів різних країн — серед його студентів був і Микола Лисенко. Тож ця музика опосередковано дотикається і до історії української композиторської школи.

Серенада Йозефа Сука належить до раннього періоду його творчості. Вона написана молодим композитором, який щойно завершив навчання у Празі й перебував під сильним впливом традиції Антоніна Дворжака. У ній багато світла й руху, чітко відчутна любов до співучої лінії струнних. Водночас Сук згодом став важливою постаттю для музикантів Центральної Європи. Його творчість уважно вивчали композитори львівської школи — зокрема Василь Барвінський та Станіслав Людкевич, для яких чеська музична культура була природним орієнтиром.

Так дві серенади, створені у різних країнах, відкривають ширшу мережу зв’язків. Через педагогіку, творчі впливи й культурні контакти вони торкаються історії української музики. У цій програмі ці лінії знову перетинаються у виконанні Liatoshynskyi Capella: Orchestra.

Концерт Національного будинку музики