Людина-подушка

А чи не абсурдне саме бажання піти до театру?

Кому потрібне мистецтво, коли світ розпадається?

Чи на часі ці дитячі забавки, коли навколо — біль і ескалація ненависті?

А може, навпаки — нам необхідні вигадані світи, щоб витримати реальність?

Нікому не відомий письменник К. К. Катурян — настільки непомітний, що, здавалось би, його існування нічого не змінює. Він виживає, занурюючись у химерні й похмурі історії власної фантазії.

Та невідомість не рятує. Одного дня силовики тоталітарної батьківщини приводять його «на підвал»: відповідати за написане.

Система знаходить своїх ворогів навіть серед тих, хто не прагне бути почутим.

У його текстах є щось небезпечне — те, що загрожує порядку.

Це критика суспільства? Насмішка з релігії?

Чи справа у жорстоких убивствах, якими просякнуті його оповідання?

Або винні зелені поросята?

Чорна, майже чорнильна комедія з елементами детективу, містики, горору, політичної сатири, мелодрами й дитячої казки.

Подорож крізь мультивсесвіти жорстокості за п’єсою Мартіна Макдони — для тих, хто готовий полоскотати нерви й зазирнути в тріщини власної психіки.

Якщо вигадані світи не рятують — навіщо вони?

Можливо, не для втечі, а щоб називати речі своїми іменами?

К. К. Катурян — Валерій Бородавка

Міхал Катурян — Віталій Ханін

Тупольскі — Олександр Ромашко

Арієль — Богдан Куліш

Людина-подушка — Катерина Тімофєєва

Режисер — Павло Харченко 

Художниця — Анастасія Журавльова

Композиторка — Маргарита Гура

Художник по світлу — Костянтин Ніорадзе

Звукорежисер — Давід Згардан

Зверніть увагу! 

1. У виставі присутні сцени тютюнопаління, нецензурна лексика та сцени насилля.

2. Театр залишає за собою право не допускати до перегляду вистави глядачів, які запізнилися.

3. Адміністрація театру може відмовити у вході особам, які знаходяться у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, поводяться агресивно та загрожують комфорту та/або безпеці інших відвідувачів).