Штраус, Бетховен, Равель

Штраус, Бетховен, Равель – три музичні світи, обʼєднані темою руху, танцю і перетворення: віденський вальс, драматичний бетховенський концерт і тривожна хореографія Равеля.

Сюїта з «Кавалера троянди» Штрауса – це старий Відень: іронія, ліризм, вальс і легкість. Тут музика постійно балансує між театральною легкістю й відчуттям часу, що невпинно вислизає. Третій фортепіанний концерт Бетховена – крок від класичної традиції Моцарта до власної драми. Тут панують контрасти, напруга, внутрішній рух, а в повільній частині – майже позачасовий спокій, що змінюється життєствердним фіналом. «La Valse» Равеля – «хореографічна поема», у якій знайомий танець поступово перетворюється на стихію, що виходить з-під контролю. Написана після Першої світової війни, ця музика звучить як символ зникнення старої Європи: за розкішшю оркестру – напруга й невідворотність руйнування.

Три композитори. Три погляди на час, що не спинити. І – вічна музика.