Бетховен. Штраус (Музичне ФОЄ НФУ)

Що відбувається, коли віолончель і фортепіано зустрічаються на рівних? Народжується музика, у якій є запал і лірична сповідь, стрімкі пориви й мелодії, що надовго залишаються в пам’яті.

У Сонаті № 3 Бетховена шляхетні теми змінюються енергійним скерцо, а фінал спалахує життєрадісним рухом. Соната Ріхарда Штрауса, написана шістнадцятирічним композитором, вражає романтичним розмахом, проникливою лірикою та віртуозним блиском. Тут віолончель і фортепіано не просто ведуть мелодію – вони підхоплюють і розвивають думки одне одного, змагаються в темпераменті й разом творять справжню драматургію почуттів.

Що ж переважить – стримана шляхетність Бетховена чи юнацький темперамент Штрауса? У виконанні Артема Полуденного (віолончель)  та Романа Лопатинського (фортепіано) обидві сонати матимуть нагоду здивувати і, можливо, відкритися зовсім по-новому, адже музика – як театр: триває лише тут і зараз.

Але продовжує звучати в душі, коли вистава добігає кінця.

Програма:

Людвіґ ван Бетховен – Соната № 3 для віолончелі та фортепіано, op.69

I. Allegro, ma non tanto

II. Scherzo. Allegro molto

III. Adagio cantabile – Allegro vivace

Ріхард Штраус – Соната для віолончелі та фортепіано, оp.6

I. Allegro con brio

II. Andante ma non troppo 

III. Allegro vivo