MOZART

МОЦАРТ: від гармонії до дисонансу

Концерт у виконанні Національного камерного ансамблю «Київські солісти» в атмосферному акустичному залі старовинної Кірхи Святої Катерини в самому серці Києва

Дириґент — Антоній КЕДРОВСЬКИЙ

Програма:

Вольфґанґ Амадей МОЦАРТ

1. Дивертисмент фа мажор для струнного оркестру, K.138

Allegro; Andante; Presto

2. Адажіо і фуґа до мінор, K. 546

Adagio; Fuga; Allegro

3. Струнний квартет № 19 до мажор «Дисонанс», K. 465

Adagio – Allegro; Andante cantabile; Menuetto; Allegro – Trio; Allegro molto

Виконавці: Дмитро ТКАЧЕНКО, Антоній КЕДРОВСЬКИЙ, Оксана ДАРБІНЬ, Олександр ПЛЮЩ

4. Серенада № 6 ре мажор «Нічна серенада» (Serenata notturna), K. 239

Marcia; Maestoso; Menuetto – Trio; Rondeau; Allegretto

Назва програми «Від гармонії до дисонансу» пропонує почути в Моцарті не лише майстра ясності й рівноваги, а й композитора несподіваних зіткнень, напруги та пошуку. Програма не є хронологічною: вона зіставляє різні грані його музики, а після зосередженого квартету повертає слухача до святкової серенади. Дивертисмент фа мажор, K.138, належить до трьох струнних дивертисментів 1772 року, відомих як «Зальцбурзькі симфонії». Співуча верхня партія, прозорий супровід і тричастинний план Allegro — Andante — Presto надають музиці легкості та руху. Варто прислухатися, як виразна мелодія народжується з простих інтонацій, а швидкі частини обрамляють спокійніший ліричний центр.

Адажіо і фуґа до мінор, K.546, відкривають інший світ. У 1788 році Моцарт переклав для струнних свою фуґу K.426, написану 1783 року для двох фортепіано, та додав до неї новий повільний вступ. Урочисте, напружене Adagio готує появу фуґи — музики, у якій голоси послідовно підхоплюють одну тему й розвивають її одночасно. Тут ансамбль можна слухати як розмову кількох самостійних співрозмовників.

Струнний квартет № 19 до мажор, K.465, завершує цикл шести квартетів, присвячених Йозефу Гайдну. Його повільний вступ створює відчуття гармонічної невизначеності: голоси вступають один за одним, і їхні поєднання наче віддаляють очікувану ясність. Коли починається Allegro, світлий до мажор сприймається як вихід із сутінків. Назва «Дисонанс» стосується передусім цього незвичайного початку, а не всього характеру твору. Співуче Andante cantabile, менует із контрастним тріо та жвавий фінал розкривають значно ширший діапазон настроїв.

Серенада № 6 ре мажор, K.239, «Serenata notturna», повертає вечору усмішку та святковий рух. Написана в січні 1776 року, вона побудована на перегуках невеликої сольної групи й більшого ансамблю. Марш, менует із тріо та рондо утворюють компактну послідовність танцю, гри й музичного діалогу. Після гармонічних загадок квартету цей фінал можна почути не як заперечення складності, а як повернення до радості спільного музикування. Моцарт: від гармонії до дисонансу.

УВАГА! Прохід та проїзд до Кірхи Святої Катерини (вул. Лютеранська, 22) здійснюється виключно зі сторони вулиці Хрещатик.