Нехай буде світло

«НЕХАЙ БУДЕ СВІТЛО» – концерт-закриття «Київ Музик Фест – 2026», у якому музика осмислює світло і темряву, втрати й надію, духовний вибір та здатність людини зберігати внутрішню опору.
Програму відкриє однойменний твір Богдани Фроляк – музика, народжена під час війни. Для композиторки світло тут – це світло України, пам’ять про тих, хто загинув за нього, і віра в те, що воно неодмінно переможе. Поруч – Концерт для віолончелі та великого симфонічного оркестру Любави Сидоренко, у якому сольний голос віолончелі вступає в складну взаємодію з масштабним оркестровим звучанням та «Знаки» Ганни Гаврилець – роздуми про долю та пошук власного шляху.
Другий відділ поєднає дві знакові духовні партитури ХХ століття. «Кредо» Арво Пярта – особисте музичне свідчення віри, побудоване на зіткненні двох світів: агресії та ненасильства, конфлікту і краси. «Стікс» Гії Канчелі – музика пам’яті й примирення, у якій голос альта стає символічним мостом між світом живих і світом тих, кого вже немає.

У час війни музика не може залишатися осторонь реальності. Вона говорить про втрати й біль, пам’ять і спротив, про особисте та спільне пережите, але водночас – про те, що допомагає не піддатися темряві, якої сьогодні достатньо навколо нас. Саме тому фінальне «НЕХАЙ БУДЕ СВІТЛО» звучить як твердження, як побажання і як віра – попри війну, попри втрати, попри все, що відбувається навколо. У різних програмах фестивалю це світло проявлялося по-різному: у пам’яті, що не дозволяє зникнути минулому, у мистецтві, яке дає голос пережитому, у здатності любити, творити й чинити спротив. Роберт Шуман писав, що обов’язок митця – нести світло в темряву людських сердець. Сьогодні це світло особливо у музиці, яка допомагає не змиритися з пітьмою, зберегти людяність, пам’ять і віру в те, що після темряви неодмінно прийде світанок.