Дон Жуан

«Дон Жуан» В. А. Моцарта – це не лише історія одного авантюриста, а дзеркало суспільства. Суспільства, яке багато говорить, але мало діє. Яке готове засуджувати зло, проте нерідко толерує його, прикриваючись ваганнями, сумнівами та нескінченними міркуваннями про те, хто і наскільки постраждав.

З перших акордів потужної увертюри музика захоплює й тримає у напрузі до останньої ноти. Моцарт створив дивовижно живу галерею персонажів, кожен з яких дихає правдою і яскравим характером. На сцені постають романтичний і турботливий Дон Оттавіо, ніжна й шляхетна Донна Анна, пристрасна та темпераментна Донна Ельвіра, щирі та безпосередні Церліна й Мазетто, а також невтомний, дотепний, сповнений життєвої енергії Дон Жуан зі своїм кмітливим слугою Лепорелло.

У цій історії Дон Жуан постає не стільки субʼєктом, скільки об’єктом: через нього ми бачимо страх людей взяти на себе остаточну відповідальність, здійснити вирок, зламати коло бездіяльності. Він – продукт колективної слабкості, уособлення спільної відмови діяти там, де це необхідно. Це опера, яка одночасно зачаровує, розважає, ставить незручні питання й не залишає байдужими.