Квітка-Невіста (Гастролі львівського театрального центру Слово і Голос)

КВІТКА-НЕВІСТА - сольна вистава Наталії Половинки

Концерт для голосу і виконавця.

Режисер - Сергій Ковалевич.

Витримана часом, довершена картина життя людини, її долі серед пісень. В основі - традиційні пісні, канти, псальми, ритуальні пісні, замовляння, міські романси початку ХХ ст.,

"Вода многа

не может угасити любве..."

(Пісня Пісень Соломона)

«Ти робиш якусь роботу, щоб завдячити своїй землі, своєму роду, собі як дару особи...» (С. Ковалевич)

Жінка згадує своє життя

Пригадування – прозирання

Вода часу омиває тебе і несе

у безвість все твоє життя – кохання,

смерть, долю... Що залишається?

Один голос... Голос, що не ділиться

на духовне, народне, світське, а існує

в людині єдиним. Так само, як людина має одне серце.

Наталія Половинка

Музична форма - класичний концерт на три частини:

1 «Величання» (пісні, богородичні духовні напіви,

замовляння, кант);

2 «Весілля» (народні пісні);

3 «Славлення» (романси);

Coda - «Ковчег» (кант «Потоп»)

Виконання, звукова режисура - Наталія Половинка

Режисер - Сергій Ковалевич

Наталія Половинка про виставу:

Є високий звʼязок, який тримає кожну людину на цій землі. Це звʼязок між її землею і її небом. Звʼязок з її духом, серцевиною, початком людини, з її родом.

Людина сама є цією тятивою між небом і землею, а здійснення цього звʼязку є - традиційна пісня та пісня народжена з серця.

В мене в житті якось наступила така пора, гостра потреба цього звʼязку, коли я розуміла що я маю щось виспівати.

Я ходила з цим, виговорила режисеру Сергій Ковалевич, якому тоді єдиному могла це розказати. Він сказав зібрати всі пісні, які тримають, ведуть, несуть той зміст, який - на все життя.

Так склалася дорога з пісень, дорога людини, складена з цих перлин, дорогоцінних каменів - пісень, які відібрані, омиті цілим родом, культурою цілої України.

До цих пісень Сергій Ковалевич запропонував ще інші, склав тканину вистави, та запропонував жанр - концерт для голосу і виконавця. Бо в людини є голос, який не ділиться на родове, світське і духовне - і в людини є її поведінка, повсякденний спосіб життя. Відповідно - є дистанція до власного голосу.

В результаті цієї розмови мене, як людини - з даром-голосом, який мені не належить, виникає дистанція. Ця дистанція - це як лінза через яку проломлюється час. Через цей діалог перформера і голосу починають проявлятись образи культури цієї землі.

///

Що ти мені сьогодні сповістиш, люба КВІТКА-НЕВІСТА — сольна вистава Наталії Половинки?

Вона створена режисером як прозорий ієрогліф, що цими вічними піснями через тебе вичитує час і проявляє образ його - настільки ясний і тверезий, наскільки ти готовий пропустити.

Чекаю з трепетом завжди - як зустрічі з дорогою людиною. І Вас кличу зустрітися - з цим днем, із краєм, із собою.