Кетрін залишила свою дочку Альбу на виховання бабусі Елізабет, коли дівчинка була ще зовсім маленькою, зростом із тенісну ракетку. Через 10 років після цього розставання і поїздки закордон до Швейцарії мати повертається в рідний Люксембург до своїх близьких. Вихована бабусею, Альба не хоче приймати матір, адже вона її кинула. Тим більше дівчинка отримала суворе виховання від трохи тиранічної та владної Елізабет. Кетрін вирішує викрасти свою власну дочку, щоб надолужити згаяний час і побути якомога більше удвох далеко від будь-яких інших людей. Вони їдуть далеко на Північ, щоб жити в будиночку на озері, де немає нікого навколо. Це повинно допомогти матері та доньці пізнати один одного по-справжньому.