ВОЦЦЕК (Чернігівський Молодіжний театр)

На сцені — Юрко Іздрик «Воццек».

Іздрик — один із засновників Станіславського феномену (так називають письменників з Івано-Франківської області, у творчості яких найбільш проявився український літературний постмодерністський дискурс. До них відносять: Іздрика, Юрія Андруховича, Тараса Прохаська, Володимира Єшкілєва.) Як не дивно, сам Іздрик не вважає себе письменником. Його часто називають «людиною-оркестром», оскільки крім літератури він займається ще музикою і живописом. Його неабиякий талант торкатися словами до свого читача дивує. У його поезії — тільки тонкі дотики до дійсності, півтіні і тіні. Проза ж складна гра, в якій істинний сенс ховається в глибоких площинах тексту.

Юрій Андрухович, з яким Іздрик познайомився в 80-х, називає його прозу «людиноненависницькою», а сам Іздрик не приховує, що він — «людина твердих, майже незламних принципів, котрі постійно порушуються».

У романі Юрія Іздрика немає чіткого сюжету. Зате є химерно розказана історія болю і самотності у світі людей, одержимих своїми залежностями від алкоголю, наркотиків чи навіть кохання.

Соломія Павличко: «Воццек», безперечно, належить до найпомітніших творів української прози.«Воццек» так само показує, що про Іздрика треба говорити не лише в контексті української літератури, а в контексті Кафки і Музіля, Кундери і Борхеса, європейських традицій і інтелектуальних шукань.

«Воццек» — роман для літературних гурманів