Оркестр

Ексцентрична трагікомедія на 1 дію

Дія вистави відбудеться на сцені «77» під дахом національної оперети

Ми часто сприймаємо оркестр, як єдиний бездоганний механізм, що створює звуки. Ми бачимо злети диригентської палички, синхронний рух смичків, чіткість та злагодженість усіх «складових». Проте ми дуже рідко замислюємось, що кожна частинка оркестру — це, насамперед, людина з душею, своєю історією, злетами та падіннями. Життя артистів глядачам, зазвичай, здається особливим: сповненим творчості, успіху, пригод, любові шанувальників і безтурботності. Але «Оркестр» Жана Ануя піднімає завісу і дозволяє побачити справжню людину за маскою професійної посмішки.

«На сцені не скандалити! Публіка дивиться на нас, навіть коли ми не граємо. Посмішки… Чарівність… Можна казати все, що завгодно, і при цьому посміхатися». Це, мабуть, ключова фраза, яка визначає суть не лише п’єси «Оркестр», а й багатьох закулісних відносин взагалі. Елегантно відпускати один одному шпильки — ціле мистецтво. А тим паче, якщо мова йде про жіночий колектив. Чим ще займатися під час перерв, як не відточувати один на одному їдкі репліки, глузувати, підколювати співрозмовницю? Або плести інтриги навколо одного-єдиного чоловіка, що грає в оркестрі? У чому ще намагатися показати свою перевагу, приховуючи невдачі і недоліки, як не в цьому дивовижному «обміні люб’язностями»? Адже якби перевага насправді існувала, навряд чи б одна з цих дамочок грала в сумнівному «оркестрику», гастролюючи для розваги публіки в санаторіях. Та й особисте життя, напевно, не викликало б таких сумнівів і пересудів. Але нічого цього у героїнь п’єси немає.

Тривале спільне перебування не обов’язково має згуртовувати людей навколо однієї справи. Так чому б на втіху не намагатися створити собі інший образ? Або навигадувати всілякі легенди про своє життя, самій повірити в них та змусити повірити інших? І все б нічого, але за всією цією бравадою раптово виявляється справжня життєва драма… Але навіть при таких умовах артистам треба виходити на сцену, і приховуючи емоції, розважати публіку. Жан Ануй казав, що у його творі можна нарахувати до 98 різних змістів, втім режисерка-постановниця Анна Горянська вирішила піти далі і додати виставі провокаційності та новизни, тому усі жіночі ролі виконують… мужні та привабливі чоловіки.