Любовна оповідь чоловікові

«Любовна одповідь чоловікові» в Києві

Вистава створена за мотивами п’єси «Любовна одповідь чоловікові, який сидить у кріслі» Габріеля Гарсії Маркеса, колумбійського письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури, представника «магічного реалізму» — стилю, де чари та магія вплетені у реальність повсякденного життя.

Спроба розібратися в собі через пошук сенсу у власному подружньому житті тривалістю 25 років. Владна, красива, розумна жінка промовляє свій монолог чоловікові, що сидить у кріслі… Але крісло пустее… Тільки вона і музика. Тоді хто ж чує цю одповідь, ліричну, гнівливу, пристрасну?…

А чи дослухаються чоловіки до шепоту або навіть крику жіночої душі? Габріель Гарсіа Маркес вважає, що чоловіки просто не слухають жінок.

Відверте звертання жінки до чоловіка, інтерпретоване режисером вистави Богданом Струтинським так, щоб врешті вона була почутою. Ким? Нами — глядачами. Жінками, що шукають вічного сенсу — кохання, і чоловіками, які тут, поряд, у кріслі…

Жінка і музика у виставі «Любовна одповідь чоловікові…» звучать в унісон. «Музика П’яццолли дуже популярна, вона чудово звучить у виконанні різних музичних інструментів. Ця музика прекрасно підходить для вираження душевного стану нашої героїні. Передає її спогади про кохання, її печаль і плач, її агресію. Музика відтворює її емоції, відчуття…їхню легкість, ефірність. У виставі звучать найпопулярніші мелодії П’яццолли – Oblivion, Adios Nonino та Libertango, а також його менш відомі твори.

«Любовна одповідь чоловікові…» — незвичайна вистава, яка може нагадати глядачам їхні власні стосунки, несподівано віддзеркалюючи кожному щось особисте. ЇЇ можна порівняти із візитом до психолога – усе, як на долоні. Тільки передбачити, яка таємниця відкриється наступної миті – неможливо.

Сюжет розвивається навколо рішення, яке приймає головна героїня вистави Грасіела. Воно – остаточне, але спочатку потрібно все сказати. Нарешті після багатьох років мовчання жінка не стримує себе ані в словах, ані в почуттях, ані в діях.

Вона говорить чоловікові: «Якщо тебе засудять на Страшному Суді, то за те, що вдома у тебе жило кохання, а ти його не розгледів». Всю розкіш, багатство і всі безрадісні світанки свого життя, вона ладна віддати, аби можна було повернути час, коли в занедбаній старій хатині, їхньому з чоловіком першому домі, панувало кохання.

Щастя — це кохання… Згодні?