Імпульс контрастів

Рапсодія – форма надзвичайно вільна й далека від суворих класичних канонів; вона дарує слухачеві повну свободу уяви та власних асоціацій. Це твердження стає майже абсолютним, коли йдеться про рапсодії Дворжака. Вони позбавлені конкретних сюжетних програм, а єдиним джерелом їхнього натхнення залишається чиста музична стихія. Автор замислив «Слов’янські рапсодії» як єдиний цикл із трьох полотен, пов’язаних відлунням народного темпераменту; третя з цих рапсодій вирізняється життєрадісністю, яскравим оркестровим колоритом і багатством тематичного матеріалу.

«Митець завжди перебуває в пошуку сенсу життя – як свого власного, так і всього людства, у пошуку істини», – писав колись Богуслав Мартіну. Концерт для гобоя з оркестром з'явився у 1955 році на прохання Їржі Танцібудека – видатного чеського виконавця, який емігрував до Австралії. Як і «Сіньфоньєтта Ла-Хойя», цей твір складається з трьох частин, де партія фортепіано посідає чільне місце в оркестрі. Це надзвичайно ліричне полотно, яке відображає ностальгію за батьківщиною, складність життя композитора та його новаторський композиторський стиль.

У другому відділі прозвучить твір, який практично неможливо почути в Україні, – «Фантазія Геновеви» Роберта Шумана в редакції Чарльза Олів’єрі-Манро. «Геновева» – єдина опера Шумана, створена 1847–1848 років за мотивами середньовічної легенди. Попри музичну виразність і драматичну напругу, вона не закріпилася в оперному репертуарі. 2021 року Олів’єрі-Манро створив «Фантазію Геновеви» – сюїту з найяскравіших фрагментів опери. Вона зберігає драматичну логіку оригіналу, але концентрує її у великій оркестровій композиції.

Контраст – із найвиразніших способів музики говорити про світ. Він виникає між настроями й тембрами, напругою та спокоєм, ліричністю й драматизмом. У цій програмі контраст стає не лише засобом музичної виразності, а й своєрідним імпульсом розвитку кожного твору. Саме в зіткненні різних станів і характерів і народжується особлива енергія – енергія музики.