Шопен, Брамс, Шуман

Уявіть червневий вечір у Києві, коли повітря ще тримає денне тепло. Саме тому філармонія стає прохолодним, спокійним простором, куди приємно зайти, щоб відпочити від міської спеки. М’яке світло, тиша, камерна атмосфера – і перші кроки в простір, де зовнішній ритм залишається за дверима.
Доріжка зі свічок веде до музичного салону – одного з найзатишніших укриттів міста. Усередині – напівтемрява, сотні вогників світла й відчуття зосередженості, яке дозволяє просто слухати й бути тут і зараз. Телефон вимкнено. Літня метушня і тривожність зникають за порогом, поступаючись місцем тиші та музиці, що звучить на відстані душі.
Білий рояль, біла гітара, м’яке мерехтіння свічок – простір, у якому зустрічаються два світи: геніальні фортепіанні сповіді Шопена, Брамса та Шумана переплітаються з ліричною поезією Анатолія Матвійчука, яка цього вечора звучатиме як жива розмова зі сцени.
Особливою частиною вечора стануть декілька авторських пісень, які пролунають в акустичному виконанні під ніжний супровід гітари, створюючи ще більш інтимний, камерний простір.
На слухачів також чекає поетичний подарунок – вірші, що прозвучать наживо, додаючи вечору особистого, майже сповідального звучання.
Це запрошення до вечора, де літнє тепло за вікном змінюється внутрішнім теплом музики й слова – м’яким, спокійним і уважним до кожного, хто прийде слухати.