Dolce Languore

Програма концерту:

Доменіко Габріеллі — Canon ре мажор (у редакційній версії для скрипки та віолончелі)

Тарквініо Мерула — Chiacona до мажор

Джованні Феліче Санчес — «Fuggi, fuggi mio cor» / «Втікай, втікай, моє серце»

Франческа Каччіні — Chaconne до мажор

Франческа Каччіні — «O vive rose» / «О живі троянди»

Джованні Джироламо Капсбергер — Passacaglia

Франческо Каваллі — «Lucidissima face» / «Осяйне обличчя» з опери «La Calisto»

Франческо Каваллі — «Vieni, vieni in questo seno» / «Прийди, прийди на це лоно» з опери «La Rosinda»

Доменіко Габріеллі — Соната № 1 соль мажор

Сеттімія Каччіні — «Due luci ridenti» / «Двоє очей, що сміються»

Клаудіо Монтеверді — «Si dolce è il tormento» / «Ця солодка мука»

Андреа Фальконьєрі — Passacaglia соль мінор

Біаджо Маріні — Sonata sopra la Monica, Op. 8

Марко Уччелліні — Aria sopra la Bergamasca, Op. 3

Виконавці:
Liatoshynskyi Capella: Early Music Ensemble:

Олеся Люба /сопрано/

Роман Меліш /тенор, контратенор/

Максим Бережнюк /сопілки/

Тоня Криса /скрипка/

Тетяна Гречанівська /віолончель/

Ігор Тарновецький /теорба/

Наталія Фоменко /клавесин/

Є такий стан літнього дня, коли спека стає майже солодкою. Коли не хочеться нікуди поспішати, коли час сповільнюється і тіло просить тіні, а думки — тиші. Італія XVII століття знала цей стан добре і мала для нього слово: languore — знемога. Не слабкість, а особливий спосіб існування: між сном і явою, між зітханням і та усмішкою.

Барокова музика народилася в цьому просторі. Солодкий біль кохання у Монтеверді, легка спокуса в аріях Кавалі і Санчеса, меланхолія пасакалії, яка тягнеться як тінь від старої стіни — і раптом радісна чакона, що вриваєтсья як подих вітру. LC:EME збирає в одній програмі музику, яка знає: найсильніші почуття ніколи не бувають однозначними.

Серпневий вечір. Будинок Митрополита. Барокова скрипка, віолончель, сопілки, теорба, клавесин — і голоси, які співають про те, що не змінилося за чотириста років.