"МИ Є!"

Концерт до 35-річчя Незалежності України у вишуканому виконанні Національного камерного ансамблю «Київські солісти» в атмосферному акустичному залі старовинної Кірхи Святої Катерини в самому серці Києва.

БЕРЕЗОВСЬКИЙ. МОЦАРТ. СИЛЬВЕСТРОВ. СТАНКОВИЧ. ҐРІГ. КОЛОДУБ. ШЕВЧЕНКО.

Дириґент: Володимир Сіренко

Ця програма побудована як своєрідна духовна дуга — від молитви до маніфесту, від інтимного шепоту до гордого «Ми Є!», що напряму промовляє до сенсу Дня Незалежності.

Концерт відкриває «Отче наш» Березовського в обробці Скорика — двох композиторів, розділених століттями, але об’єднаних вірою в силу слова і духу нації. Максима Березовського цілком заслужено називають «українським Моцартом» — не лише за талант, а й за саму долю: у 1771 році він, разом із чеським композитором Йозефом Мисливечеком, склав іспит у знаменитій Болонській філармонічній академії під керівництвом падре Джованні Мартіні — того самого педагога, в якого за кілька років до того навчався й сам юний Моцарт. Обидва композитори пройшли через одну й ту саму італійську школу, що на той час формувала музичну мову всієї Європи, — і саме тому «Отче наш» звучить у цій програмі не як периферійний, а як рівноправний, європейського рівня голос, що йде поруч із моцартівською традицією. Це — молитва за Україну, з якої, власне, і починається будь-яке свято незалежності, а також нагадування: незалежна українська культура завжди мала своїх майстрів світового рівня, просто історія довго тримала їхні імена в тіні.

Моцартівська «Маленька нічна серенада» приносить контраст — світлу, безхмарну радість, ту легкість буття, яку нація здобуває собі правом вільно існувати. Це образ мирного вечора, який кожен українець сьогодні цінує як розкіш.

Сильвестров займає особливе місце в цій програмі. Його «Тиха музика» — це тиша не як порожнеча, а як простір для пам’яті й вслухання, тиша, яку композитор називав «найціннішою річчю на землі». А «Прощай, світе…» зі слів Шевченка в «Реквіємі для Лариси» — це найінтимніший момент вечора, приватне прощання, що резонує з колективним досвідом втрати, який пережила й переживає щоразу Україна.

«Майже серенада» Станковича повертає рух і діалог — скрипка й віолончель ведуть розмову, немов два голоси однієї нації, що шукають гармонії після випробувань.

Сюїта Ґріга «З часів Гольберга» — данина європейській традиції, написана на честь драматурга-гуманіста. Показово, що подібну місію в українській музиці виконав Микола Лисенко, якого дослідники нерідко ставлять поруч саме з Ґрігом: обидва композитори підняли рідний фольклор до рівня професійної академічної музики. Так само як Ґріг «вивів» норвезьку народну пісню й танець на велику європейську сцену через свою Гольберг-сюїту, Лисенко зробив те саме для українського мелосу — і саме тому наступний номер програми, «Сім українських народних пісень» Колодуба, логічно продовжує цю лисенківську лінію національного мислення в музиці. Обидва композитори доводили: народна пісня — не провінційний матеріал, а рівноправна мова великого мистецтва.

«Сім українських народних пісень» Колодуба повертають слухача до коренів — до козацької пісні, колискової, танцю — до того автентичного, живого фольклору, який є основою національної ідентичности і тим, що варто захищати.

І нарешті — «Ми Є!» Юрія Шевченка звучить як фінальний акорд-твердження: після молитви, туги, тиші й традиції — гучне, безкомпромісне підтвердження існування нації. Це не запитання, а факт — саме те, що святкує День незалежності України.

Програма:

Максим Березовський — Мирослав Скорик

«Отче наш» (транскрипція для струнного оркестру)

 

Вольфґанґ Амадей Моцарт

«Маленька нічна серенада», Серенада № 13 Соль мажор, K. 525

1.​Allegro

2.​Romanza (Andante)

3.​Menuetto (Allegretto)

4.​Rondo (Allegro)

 

Валентин Сильвестров

«Тиха музика» для струнного оркестру

1.​Вальс миттєвостей

2.​Вечірня серенада

3.​Миттєвості серенади

 

Валентин Сильвестров

«Прощай, світе…» з «Реквієму для Лариси», ч. IV, на слова Тараса Шевченка

(камерне вкраплення — солісти Євгенія Сіренко та Дмитро Філатов)

 

Євген Станкович

«Майже серенада» для скрипки, альта і камерного оркестру

(солісти — Євгенія Сіренко, скрипка; Оксана Дарбінь, альт)

 

Едвард Ґріг

Сюїта «З часів Гольберга», op. 40

1.​Прелюдія (Allegro vivace)

2.​Сарабанда (Andante)

3.​Гавот — Мюзетт (Allegretto)

4.​Арія (Andante religioso)

5.​Ригодон (Allegro con brio)

 

Левко Колодуб

«Сім українських народних пісень» для струнних

1.​«Стоїть козак»

2.​«Пливе щука»

3.​«Кам’яна горо…»

4.​«Колискова»

5.​«Танцювальна»

6.​«Ой, роде мій…»

7.​«Пішла б на музики…»

 

Юрій Шевченко

«Ми Є!»

(соліст — Дмитро Філатов)

 

УВАГА! Прохід та проїзд до Кірхи Святої Катерини (вул. Лютеранська, 22) здійснюється виключно зі сторони вулиці Хрещатик.