(Меморіальний музей-квартира В.КОСЕНКА) Чарівна флейта.

Програма:
Леонардо ді Лоренцо – Пан з «Міфологічної сюїти» тв. 38 №1.
Леонардо ді Лоренцо – Марсій з «Міфологічної сюїти» тв. 38 №2.
Клод Дебюссі – Сиринкс.
Пауль Хіндеміт – Вісім п’єс.
Едгар Варез – «Щільність 21.5».
Артюр Онеггер – Танок Кози H. 39.
Жак Ібер – П’єса.
Зігфрід Карг-Еллерт – Соната (Апасіоната) фа-дієз - мінор тв. 140.
Кадзуо Фукусіма – Реквієм.
Ежен Бозза – Відображення (Image) тв. 38.

Флейті приписують безліч магічних якостей. З часів Давнього Сходу до нас дійшли зображення Бога Крішни з флейтою в руках. Відомо, що фараон Єгипту, батько славетної Клеопатри, грав на цьому інструменті до самозабуття.
Із появою першої у світі флейти пов’язана міфічна історія про грецького бога лісів, мисливців та пастухів – сина Зевса і німфи Каллісто. Саме він є винахідником сопілки – флейти Пана. Приводом для цього стало кохання до німфи Сірінги. Закоханий Пан переслідував її доти, доки вона, втікаючи від нього, не сховалася в річці Ладоні (в Аркадії), де перетворилася на очерет. Із нього Пан вирізав сопілку.
Інший міфічний герой – сатир Марсій жив у фригійських лісах і був супутником Діоніса. Він знайшов флейту, яку викинула Афіна, оскільки під час гри щоки богині роздувались і спотворювали її обличчя. Марсій невпинно вправлявся і довів гру на ній до такої досконалості, що наважився викликати Аполона на змагання. Тож не дивно, що твори, присвячені постатям цих двох богів – «Пан» та «Марсій» з «Міфологічної сюїти» італійського композитора ХХ ст. Леонардо Ді Лоренцо прозвучать під час концерту.
Протягом останніх двох століть флейта пережила чималі технічні та конструктивні перетворення, доки не набула сучасного вигляду. Її почали виготовляти із металу, а дірочки на корпусі замінила досконала клапанна система. Відтак розширився діапазон та сила звучання цього інструменту, а також його технічні можливості.
На срібних флейтах почали грати в оркестрі, а солісти обирають золоті інструменти.
«І це не примха музичної еліти, а вимога часу. Бо чим більша щільність металу, з якого виготовлений інструмент, тим розкішніша темброва палітра. Золота флейта має сильний звук і за тембром наближається до скрипки. Тому для соліста вона – справжня знахідка», – зазначає Юрій Шутко.
На золотій флейті неймовірного чару набуває музика «Сонати-Апасіонати» композитора-органіста початку ХХ ст. Зіґфріда Карг-Елерта. Його дружба з флейтистом Карлом Бартушатом, з яким він поділяв тяготи військової служби під час Першої світової війни, сприяла створенню творів, що склали золотий флейтовий репертуар. Загадковою лірикою пронизана «П’єса» від 1936 року французького неокласика Жака Ібера. А твір «Відображення» його сучасника Ежена Бозза є одним із найскладніших у технічному плані для флейтового виконання.
Також слухачі почують: знамените флейтове соло «Сирінкс» створене Клодом Деюссі як частина зображальної музики до вистави «Психея» видатного французького драматурга Габріеля Мурея. «Danse de la chèvre» для соло флейти Артюра Онеггера, що перекладається як «Танець кози», та був написаний в 1921 році як випадкова музика для танцівниці Лізи з п'єси Сашка Дерека «La mauvaise pensee» («Погана думка»). Вісім характерних п’єс видатного німецького композитора Пауля Хіндеміта, які найкращим чином ілюструють появу нового стилю музики ХХ ст. – неокласицизму, біля первнів якого стояв композитор. Заворожуючу п'єсу «Щільність 21,5», написану Едгаром Варезом зимою 1936 року на прохання відомого франко-американського флейтиста Жоржа Баррера (цією цифрою виражається щільність платини нової флейти Баррера). Трагічний «Реквієм» японського композитора Кадзуо Фукусіми, в якому відчувається вся біль жителів Нагасакі і Хіросіми після пережитих атомних бомбардувань.
Родзинкою флейтового концерта з вишуканою сольною програмою стане оригінальна музикознавча розповідь виконавця - кандидата мистецтвознавства, флейтиста – Юрія Шутка про історію флейтового мистецтва ХХ століття та таємниці створення цих визначних творів великими композиторами.